-
1 дзвонити
1) to ring, to chime2) ( говорити по телефону) to callдзвонити по телефону — to telephone, to phone; to ring up
-
2 дзвонити
1) звони́ть; ( в дверной звонок) звони́ться; церк. бла́говеститьдзвони́ти щоду́ху — трезво́нить
2) ( издавать звон) звони́тьдзвони́ти зуба́ми — цо́кать (стуча́ть) зуба́ми
3) ( разглашать) перен. звони́ть; ( сильнее) труби́ть, трезво́нить; бла́говестить -
3 chime
1. n1) тж pl набір дзвонів; куранти2) pl передзвін; бій курантів3) мелодія курантів (дзвонів)4) бій годинника5) дзвіночок (на дверях)6) гармонія, музика (вірша)7) згода; гармонійне поєднання8) утор бочки2. v1) вибивати мелодію (на дзвонах, курантах)2) звучати; дзвонити; дзвеніти3) бити (про годинник)4) монотонно повторювати; скандувати5) гармоніювати; узгоджуватися; бути відповідним (до — in, with)□ chime in — вступати (у спільну розмову)
* * *I n1) (тж.; pl) набір дзвонів; куранти2) pl дзвоновий передзвін; дзвін курантів; мелодія, що виконується на курантах5) гармонія, музика ( вірша)II v1) вибивати мелодію (на дзвонах, курантах); дзвонити, дзвеніти; бити, відбивати ( про годинник)2) дзвонити ( у дзвони); закликати, запрошувати ( дзвіночком)3) одноманітно повторюватися (тж. chime over); монотонно повторювати; скандувати4) ( with) гармоніювати ( з чим-небудь)III = chimb -
4 чан
дзвін, дзвоник; чан ур- СБ, П, Б, Г, К, СГС; чан ур- бити у дзвони К; чан урул- дзвонити в дзвони СЛ; чанлардан урулду ударили у дзвони П. -
5 clapper
1. n1) серце (дзвона)2) тріскачка3) перен. торохтій; торохтійка4) театр. клакер2. v1) дзвонити у дзвони2) торохтіти* * *I n4) клакер5) кiнo "хлопавка"6) cл. язик; ротII v1) дзвонити в дзвін; розгойдувати серце дзвона2) тріскотіти ( як тріскачка) -
6 chime
I n1) (тж.; pl) набір дзвонів; куранти2) pl дзвоновий передзвін; дзвін курантів; мелодія, що виконується на курантах5) гармонія, музика ( вірша)II v1) вибивати мелодію (на дзвонах, курантах); дзвонити, дзвеніти; бити, відбивати ( про годинник)2) дзвонити ( у дзвони); закликати, запрошувати ( дзвіночком)3) одноманітно повторюватися (тж. chime over); монотонно повторювати; скандувати4) ( with) гармоніювати ( з чим-небудь)III = chimb -
7 hunt
1. n1) полювання; ловля2) пошуки3) переслідування; цькування4) група мисливців з собаками5) мисливське угіддя; район полювання2. v1) полювати; ловити2) гнати, проганяти (тж hunt away)3) виганяти; переслідувати, цькувати4) шукати, нишпорити; ганятися (за чимсь)5) розшукувати (когось, щось — for, after)6) прочісувати; улаштовувати облаву7) використовувати на полюванніhunt after — гнатися за кимсь, шукати когось
hunt down — вистежити, спіймати
hunt for — а) шукати; б) домагатися
hunt up — відшукати, розшукати
* * *I [hent] n1) полювання; ловля2) пошуки3) переслідування; цькування4) група мисливців зі зграєю собак; полювання; мисливське угіддяII [hent] v1) полювати; ловити2) гнати, прогнати ( hunt away); виганяти, переслідувати, цькувати3) шукати, нишпорити; ганятися ( hunt down); (for, after) розшукувати4) cпeц. гойдатися, коливатися, стрибати ( про стрілку приладу); рискати5) прочісувати; влаштовувати облаву; ретельно оглядати -
8 hunt
I [hent] n1) полювання; ловля2) пошуки3) переслідування; цькування4) група мисливців зі зграєю собак; полювання; мисливське угіддяII [hent] v1) полювати; ловити2) гнати, прогнати ( hunt away); виганяти, переслідувати, цькувати3) шукати, нишпорити; ганятися ( hunt down); (for, after) розшукувати4) cпeц. гойдатися, коливатися, стрибати ( про стрілку приладу); рискати5) прочісувати; влаштовувати облаву; ретельно оглядати -
9 звонить
1) дзвонити, калатати, дзенькати, дзеленькати, теленькати в що, (в колотушку) клепати, калатати, (с усердием) видзвонювати, (раздельно в один колокол) дзвонити в один дзвін, ба[о]мкати, бемкати, бовкати. -нят - дзвонять, дзвониться. [Вже до вечерні дзвониться]. -нить во все колокола - в усі дзвони дзвонити (бити, грати), густо дзвонити. -нить раскачивая весь колокол - дзвонити з розгону. Окончить -нить - передзвонити. -нить на пожар - вогонь вістити. -нить требуя помощи тревожно - дзвонити на ґвалт. -нить по усопшему - по душі дзвонити;2) (средн. зал.) дзвонити, густи, грати, бити. [Дзвони дзвонять, там бабу хоронять (Херсонщ.), Дзвони грають (Б. Лепк.). У неділю рано усі дзвони б'ють (Херсонщ.)];3) (разглашать) дзвонити, роздзвонювати. [А жіночки лихо дзвонять, матері глузують (Шевч.)].* * *1) дзвони́ти, -ню́, -ниш; (о колоколах, звонке) калата́ти; ( о большом колоколе) бо́вкати, бе́вкати; ( о звонке) дзеленча́ти, дзеле́нькати, дзе́нькати2) (перен. разглашать) дзвони́ти, бо́вкати, бевкати; ( везде) роздзво́нювати -
10 peal
1. n1) дзвін; дзвоніння (в усі дзвони)2) набір дзвонів2. v1) гриміти, гуркотіти; лунати2) дзвонити (в усі дзвони)* * *I [piːl] n1) дзвін дзвонів, передзвінII [piːl] v1) гриміти, лунати2) дзвонити -
11 toll
1. n1) дзвін; благовіст2) похоронний дзвін3) мито, збір4) перен. данина5) додаткова плата за послуги (за міжміську телефонну розмову тощо)6) право стягати мито7) мірчук, плата зерном за помел8) утримання частини металу за переплавляння руди9) військ. втратиtoll call — амер. міжміська телефонна розмова (за додаткову плату)
toll line — амер. міжміська телефонна лінія
2. v1) повільно і розмірено бити у дзвони2) благовістити3) дзвонити за небіжчиком4) відбивати години5) стягати мито6) сплачувати мито7) обкладати даниною8) амер., розм. заманювати, зваблювати9) амер. заманювати в пастку (диких звірів)11) юр. анулювати12) платити за міжміську телефонну розмову (за проїзд по шосе, по залізниці, через міст тощо)13) брати мірчук* * *I n1) мито, збірtoll through — транзитне мито /плата/; to pay toll платити дорожнє мито
to raise the tolls — підвищити мита; дань
heavy toll — важка дань, великі жертви
to take toll (of smth) — наносити важку утрату (чому-н.)
tomobile accidents take a heavy toll of human lives — автомобільні катастрофи уносять багато людських життів
the private whisper campaign that he was a bit whacky took its toll — пущений впливовими особами слух про те, що він будучи не в собі, робив свою справу; війск. втрати
4) icт. утримання частини зерна за помел; утримання частини металу за переплавлення руді5) плата за провезення вантажу; фрахтII1) υl. дзвонити ( у дзвін); поволі, помірно ударяти; благовестити2) дзвонити по небіжчикові (to toll smb s death)III n1) дзвін церковних дзвонів; благовістIV1) υl. стягувати як митоVυ дiaл., aмep. привертати увагу, заманювати; aмep. заманювати в пастку ( диких звірів)VIυ юp. позбавляти (якого-н. прав)to toll an entry — позбавляти права доступу; анулювати
-
12 колокол
1) дзвін (р. дзвону, им. мн. дзвони), (диал.) звін. [Дзвін до церкви скликає, а сам у ній не буває (Приказка). На дзвіниці вдарили в дзвони (Н.-Лев.)]. Большой -кол - великий (старший) дзвін. Зазвонный -кол - скликанець (-нця), ум. скликанчик. [Скликанчиком зветься той дзвін, що в його дзвонять одного, найперше (Звин.)]. Перечасный -кол - підстарший дзвін. Постный -кол - постовик (-ка). Станционный -кол - станційний дзвін, дзвінок на станції. Вечевой -кол - см. Вечевой. Потонувший -кол - потоплений дзвін. Не имеющий -лов - бездзвінний. Звонить во все -ла - дзвонити в усі дзвони. -ла лить, перен. (о вздорной молве) вигадувати нісенітниці, химери гнати (ганяти, гонити), дзвін великий лити. [Десь дзвін великий ллють (Номис)]. Не посмотревши в святцы да и бух в -кол - ударив у дзвів, як треба в макогін;2) (колоколообразный сосуд) дзвін, банька, (ventouse) вантуза. Воздушный -кол - повітряний дзвін, повітряна банька (вантуза). Водолазный -кол - норецький дзвін, -цька вантуза.* * *дзвін (род. п. дзво́на) -
13 bell
n ж. ім'я* * *I [bel] n1) дзвін; дзвіночок; бубонець2) pl дзенькіт, передзвін ( дзвонів)3) дзвінок4) pl; мyз. карильйон5) pl куранти; мop. склянки; мop. ринда; склянка6) дзвоноподібний предмет, дзвін; конус ( домни)7) бoт. чашечка квітки; дзвіночок ( про форму квітки)8) apxiт. капітель коринфської колони9) гeoл. нависла порода10) cпopт. гиря, штанга11) pl штани кльош12) зooл. "зонтик" медузи; дзвін, нектофор13) розтрубII [bel] v1) привішувати дзвін; прикріплювати дзвіночок; обшивати бубонцями2) роздуватися дзвоном ( про спідницю); роздмухувати ( bell out)3) дзвонити, бити в дзвониIII [bel] n; мисл.клич, ревіння оленя-самця ( під час тічки у самок)IV [bel] v1) токувати ( про тетерука); ревіти ( про оленя)2) кричати, ревіти -
14 bell
I [bel] n1) дзвін; дзвіночок; бубонець2) pl дзенькіт, передзвін ( дзвонів)3) дзвінок4) pl; мyз. карильйон5) pl куранти; мop. склянки; мop. ринда; склянка6) дзвоноподібний предмет, дзвін; конус ( домни)7) бoт. чашечка квітки; дзвіночок ( про форму квітки)8) apxiт. капітель коринфської колони9) гeoл. нависла порода10) cпopт. гиря, штанга11) pl штани кльош12) зooл. "зонтик" медузи; дзвін, нектофор13) розтрубII [bel] v1) привішувати дзвін; прикріплювати дзвіночок; обшивати бубонцями2) роздуватися дзвоном ( про спідницю); роздмухувати ( bell out)3) дзвонити, бити в дзвониIII [bel] n; мисл.клич, ревіння оленя-самця ( під час тічки у самок)IV [bel] v1) токувати ( про тетерука); ревіти ( про оленя)2) кричати, ревіти -
15 благовестить
-вествовать1) благовістити. [Благовістив їм слово нове (Шевч.). Благовістити до церкви];2) розголошати, (сов.) розголосити, дзвонити (язиком), (сов.) роздзвонити.* * *1) церк. благові́стити и благовісти́ти, дзвони́ти2) перен. дзвони́ти -
16 звенеть
1) (издавать металл. звук) дзвеніти, бриніти, бреньчати, дзенькотіти, дзеленькати, дзеленькотіти, тенькати, теленькати, (сильно) видзвонювати. [Тільки дзвеніло скло у вікнах (М. Вовч.). Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли (Грінч. III). Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? (Номис). Далеко, ледво чуть, теленька дзвоник (Франко)]. Колокола жалобно -нят - дзвони голосять. [Надворі дзвони голосять, мряка мрячить (Тесл.)];2) (звякать) бряжчати, брязкати, брязкотіти, бряжчати, дзвонити, дзинчати, дзелен(ь)чати, дзенькати, дзінькати, кресати. [Пішов козак дорогою, підківками креше (Грінч. III). Брязкають ключі в коридорі (Тесл.)];3) (о голосе) бриніти, дзвеніти, лящати;4) (о мухах) деркотіти, бриніти, зуміти;5) (звонко квакать) кумкати. Звенящий - дзвеню[я]чий, дзвінкучий, дзенькотливий, тремкий. [Тремкий голос, як тонке срібло, як найтонший кришталь (Н.-Лев.). Підхопила друга тим самим хоровито дзвенючим голосом (Корол.)]. Медь -нящая, кимвал бряцающий - мідь дзвенюча, кімвал брязкучий.* * *дзвені́ти; ( звонить) дзеленча́ти, дзеле́нькати, дзе́нькати, усилит. дзенькоті́ти, дзеленькоті́ти, те́нькати; (звякать, дребезжать) бряжча́ти, бря́зкати, усилит. брязкоті́ти; (о стекле, посуде) дзинча́ти; (о струне; о звонком голосе) брині́ти -
17 вызванивать
видзвонювати, вибивати в дзвони.* * *несов.; сов. - в`ызвонитьвидзвонювати, ви́дзвонити -
18 лить
ливать1) лити (н. вр. (і)ллю, (і)ллєш, (і)ллє, (і)ллємо, (і)ллєте, (і)ллють и пров. лию, лиєш, лиють; прош. лив, лила, лило, лили; буд. литиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лляти (спрягается в н. вр. - а) как првдыдущ. глаг. и б) лляю, лляєш; прош. лляв, лляла, лляло, лляли; буд. ллятиму; пов. н. лляй), (наливать) сипати (сиплю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) виливати, зливати, проливати, точити. [Нащо в море воду лить, коли море повне? (Номис). Грай, кобзарю! Лий, шинкарю! (Шевч.). Отруту в душі ллють (Франко). Але дармо лили воду в решето дюраве (Рудан.). П'є козак та горілочку, а шинкарочка сипле (Гнід.). Сип борщу! (Липовеч.). Сип горілку швидше! (Звин.). Іфігенія зливає вино і олій на вогонь (Л. Укр.). Точити горілку з барильця (Н.-Лев.)]. Лить кровь - лити (точити, проливати, розливати) кров. [Кров, як воду, точить (Шевч.)]. Лить слёзы - лити (лляти, проливати, виливати) сльози, лити (лляти, проливати) слізьми (сльозами). [Слізоньки лити (Грінч. III). Під чужим тином сльози виливать (Шевч.). Дрібними сльозами ллю (Гнід.). Плаче, ридає, дрібними сльозами проливає (Март.)]. Лить воду на руки - зливати воду на руки. Река льёт струи свои в море - ріка ллє (виливає, несе) свої хвилі в море. Цветы льют благовония - квітки ллють (точать, пускають, випускають) пахощі, пахнуть. Лить через край - лити (переливати) через вінця. Лить масло в огонь, перен. - доливати олії до вогню. Лить под что - лити (лляти) під що, підливати що;2) (отливать из как.-ниб. вещества) лити, виливати. Лить медь, чугун - лити мідь, чавун. Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи - лити, виливати кулі, гармати, дзвони, статуї, свічки. Лить колокола, пули (пускать утки) - дзвін великий лити (Номис), кулі лити (Номис), брехуна дзвонити; см. Колокол 1. Лить воск (гадая) - виливати воском. Курица льёт яйца - курка несе виливки, виливає яйця;3) (литься) литися (зап. ллятися), текти, (с силой) бурити; см. Литься 1. [Піт з лоба так і ллється (Київщ.). Бурить, як з барила (Сл. Гр.)];4) (о дожде) лити, (зап.) лляти, (во всю, ливмя, хлестать) пірити, піжити, репіжити, тюжити, пороти, (пров.) чустрити, хвостати. [Учора цілий день лив дощ (Київщ.). Ото лляє! (Брацлавщ.). А надворі дощ такий пірить (Основа). Дощ репіжить (Брацлавщ.). Дощ так і поре (Сл. Гр.)]; Срв. Ливмя. Начать лить - почати лити (пірити и т. д.), запірити, запіжити, зарепіжити. [Як почне пірити дощ, нитки сухої не лишилось (Липовеч.). Дощ запіжив, аж захлющав (Н.-Лев.)]. Лить, как из ведра - лити (зап. лляти), як (мов, немов) з відра (з луба, з рукава, з коновки), як відром, як з-під ринви. [Дощ тюжить, немов з відра ллє (Кониськ.). Дощ іллє, як з луба (Номис)].* * *1) ли́ти, лля́ти; (наливать из крана, бочки) точи́ти2) мет. лити, вилива́ти -
19 набат
ґвалт (-ту), сполох (-ху); дзвін на ґвалт (на сполох). [Від глухого і сумного дзвону на ґвалт в душі становиться ще страшніше (Кониськ.)]. Ударить в -бат, бить -бат и в -бат - ударити, бити (дзвонити) на ґвалт (на сполох). [В дзвони вдарили на ґвалт (Кониськ.). Вдарив, загув по Слов'янщині великий дзвін на сполох (Стебн.). Ударили на сполох - збіглося все село (Сл. Ум.)].* * *1) ( сигнал тревоги) спо́лох, -у; поэз., рит. наба́т, -убить (ударя́ть) в \набат т, бить \набатт — би́ти на спо́лох (на ґвалт)
2) ( барабан) ист. наба́т, -а -
20 протяжно
протягом, з протягом, протяжливо, протягло, протяжно, витягом, витяжно, тягуче, спроволока, (з) проволоком, прокволом, прокволисто, повагом, срв. Медленно. [Надворі хтось гудів протяжливо й сердито (Корол.). Ялини шепчуться протягло й лунко (Корол.). Вимовляв слова з протягом (Н.-Лев.). Оцю пісню у нас протягом співають (Харк.). Він говорив спроволока (Зміїв.). Розпочав «Чумака» голосно та витяжно (Н.-Лев.). Стали по душі дзвонити во всі дзвони, та повагом, та жалібно (ЗОЮР. II)].* * *нареч.протя́жливо, протя́жно, протя́гло; ( тягуче) тягу́че, прокво́листо, прокво́лом, про́тягом; (неторопливо, солидно) по́вагом; (медленно: о речи) спроквола́ и спрокво́ла, спрокво́лу, на ро́зтяг; диал. спроволо́ка, з проволо́ком, витя́жно, ви́тягом
- 1
- 2
См. также в других словарях:
дзвонити — [дзвони/тие] воун у/, о/ниеш; нак. ни/, воун і/т … Орфоепічний словник української мови
дзвонити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
бити в дзвони — Пр. Дзвонити … Словник лемківскої говірки
передзвонювати — юю, юєш, недок., передзвони/ти, оню/, о/ниш, док. 1) Дзвонити по черзі у церковні дзвони. || Дзвонити по черзі (про дзвінки різного роду, годинники, струни). 2) тільки док. Закінчити дзвонити. 3) тільки недок. Дзвеніти від ударів по черзі, в… … Український тлумачний словник
передзвонюватися — ююся, юєшся, недок., передзвони/тися, оню/ся, о/нишся, док. 1) Дзвонити по черзі з ким небудь у дзвони. || перен. Видавати по черзі дзвінкі, мелодійні, приємні для слуху звуки. 2) розм. Дзвонити один одному по телефону … Український тлумачний словник
продзвонити — дзвоню/, дзво/ниш, док., продзво/нювати, юю, юєш, недок. 1) неперех. Док. до дзвонити 1). 2) перех. і неперех. Дзвоном позначити час або повідомити про що небудь. || безос. •• Продзвони/ти по душі/ церк. забити у дзвони, оповіщаючи про чиюсь… … Український тлумачний словник
лярум — Лярум: з французького алярм: тривога (Ів.Фр.) [II] замість: алярм [IV] тривога (Ів.Фр.) тривога, переполох [18] Лярум не дзвонити: не дзвонити зубами з холоду [16] дзвонити лярум зубами «цокотіти зубами»[ IV, 477] [i](лярум «алярм») [ОГ] лярум:… … Толковый украинский словарь
задзвонити — дзвоню/, дзво/ниш, док. 1) у що, чим і без додатка. Почати дзвонити, утворюючи звуки дзвона, дзвінка. || на що, до чого. Почати бити у дзвони, сповіщаючи про церковну службу. || Дзвінко заспівати (про птахів). || перен., розм. Почати широко… … Український тлумачний словник